Energosberezhenie.com

Підготовка

В якості теплоносія, в системі опалення з електродним котлом, використовується вода з певною електропровідністю. Власне регулювання щільності теплоносія, згідно з доданою таблицею, і є процедура пуско-наладки.

Навіть нова система опалення має достатній ступінь забруднення, щоб заздалегідь підготовлений розчин теплоносія міг змінити свою щільність і відповідно електричний опір. У старих системах опалення, де роками накопичувалися сольові відкладення і шлам, застосування заздалегідь підготовленого теплоносія взагалі виключено і перед проведенням пусконалагоджувальних робіт, необхідно промити систему інгібітором корозії, або встановити в систему сепаратор шламу.

Процедура пуско-наладки значно спрощується, якщо розчин теплоносія готується безпосередньо в момент закачування. Для цього не потрібно спеціального технологічного обладнання, а роботу може виконати звичайний електрик загальної кваліфікації. З інструменту необхідно мати  насос (побутовий), для закачування теплоносія з ємності в систему опалення та амперметр-кліщі, для заміру навантаження на «фазному» дроті.
 

Процедура пуско-наладки зводиться до наступного:

1. Перекачування насосом дистильованої (дощової , талої) води з ємності в систему опалення. Тиск встановлюється максимальний (показник підривної клапана, контроль за манометром). Це дасть можливість легко видалити повітря із системи і виконати опресовування.
2. Замір «кліщами» навантаження на фазному проводі покаже нуль (або близько до нуля), оскільки дистильована . вода має мінімальне ел. опір.
3. Після опресовування системи, прибираємо з заправної ємності залишки невитраченою дист. води. Потім відкривши заправний вентиль, зливаємо назад в заправну ємність невелику кількість води із системи (10л.) і розчиняємо в ній порцію харчової соди (порція з урахуванням загального співвідношення 30 гр. На 100л. Води) У випадку з алюмінієвими  радіаторами , замість харчової соди використовують "АСО-1" у тих же пропорціях. 
4. Отриманий розчин закачуємо назад у систему порціями в 3 - 4 прийоми, з проміжками 10 хв. Циркуляційний насос при цьому рівномірно перемішує розчин з основною масою теплоносія.
5. Після закачування содового розчину даємо системі відпрацювати 1 годину, постійно контролюючи зростання температури і силу струму при зростанні навантаження.
6. Через 1 годину розчин повністю стає однорідним. Параметри вимірів повинні відповідати значенням настроювальної таблиці паспорта котла.
7. Якщо значення таблиці не досягнуті,  процедуру повторюємо, і тд ...
8. Якщо розчин вийшов пересиченим, також спускаємо в заправну ємність кілька літрів теплоносія (вже розчину), видаляємо його і заміняємо такою ж кількістю чистої дист. води, зменшуючи щільність.
9. Попереднє налаштування вважається закінченою, якщо результати виміру відрізняються, від рекомендованих в таблиці паспорта, на 2-3%.
10. По завершенню попереднього налаштування необхідно злити частину теплоносія, для зменшення тиску в системі до робочого (див. маркування підривної клапана, контроль за манометром).
11. Повторний, контрольний замір проводиться через 3 доби роботи системи опалення. При необхідності робиться точна підгонка параметрів щільності теплоносія з рекомендованими параметрами таблиці паспорта, вище описаним методом.
12. Якщо котельне обладнання монтувалось в систему опалення, раніше експлуатувалися з міської тепломережею або її вік більше 8 -10 років, рекомендуємо після закінчення опалювального сезону провести вторинну процедуру пуско-наладки з промиванням системи інгібітором і повною заміною теплоносія.

Вимірювання та налаштування параметрів

Замір показника сили струму замірюється амперметром (мультіметром) вимірювальними кліщами  на «фазному» дроті (на кожній з фаз, при 380V).

Методика:

1. Знімаємо захисну кришку фазового дроту.
2. Знаходимо фазний провід .
3. Підключення виконується з невеликим відступом, для зручності та безпеки захоплення фазного дроту кліщами амперметра.
4. Фазний провід повинен бути орієнтований по центру між дуг кліщів.
5. Не залишайте кліщі висячими на перемичці між вимірами.
6. Заміряємо стартовий струм (при температурі теплоносія 15-17 ° С на зворотній трубі) і кінцевий струм (при температурі теплоносія 60 ° С на вихідній трубі). Порівнюємо отриманий результат з даними у таблиці.
7. Перевіряємо цілісність з'єднань і закриваємо кришку фазового дроту.

Накладний терморегулятор входить до комплектації котла. Як додаткова опція за бажанням Замовника  можна укомплектувати програматором. В якості прикладу розглянемо  модель "SALUS 091FL ".

Це програмований терморегулятор з контролем температури повітря в приміщенні. Оскільки основне завдання будь-якої системи опалення це нагріти повітря в приміщенні до бажаної температури, то "SALUS 091FL"  управляє процесом нагріву і його команда є для котла пріоритетною. Якщо в приміщенні температура повітря досягла бажаної, а температура теплоносія і радіаторів впала нижче заданої, то відповідно терморегулятор дасть команду котлу на включення.

Але включення не відбудеться, оскільки бажана температура повітря в цей момент вже досягнута. Кліматконтроль "SALUS 091FL" не дасть котлу включитися поки повітря не охолоне на 2 градуси нижче встановленої (бажаної) температури. Крім того "SALUS 091FL" має функції програмування роботи системи опалення по годинах, часу доби, днях тижня.

Це дає можливість максимально точно прив'язати роботу системи опалення до графіка життя (роботи якщо це комерційне приміщення) користувача. І звичайно якщо в приміщенні встановлено багатотарифний ел.лічильник, з тарифним графіком "день-ніч", роботу котла можна синхронізувати з цим тарифним графіком.

УВАГА!

При використанні теплоносія на основі антифризу, в розведеному чи чистому вигляді, соди потрібно трохи більше ніж для дист. води. Оскільки розчинність в середовищі антифризу уповільнена, то і час на підготовку розчину збільшується.

Якщо пуско-налагоджувальні роботи проводяться в холодну пору року (з негативною зовнішньою температурою) і приміщення не опалюється, процедура ускладнюється, а час робіт збільшується. Системі опалення потрібен додатковий час і енергоресурси, що б вийти на робочий режим, так як несучі конструкції «коробки» будівлі мають велику ступінь охолодження.

У цьому випадку рекомендуємо перед початком робіт прогріти будівлю переносними нагріваючими пристроями (калорифер, термо-гармата ...) до стабільної температури +12 ° С, не менше 3 діб. При введенні в експлуатацію системи опалення в зимовий період, потрібно від 10 до 15 діб для виходу системи на робочий експлуатаційний, економічний режим.

Протягом усього часу набору температури в будівлі, витрата ел. енергії будуть максимальні.