Energosberezhenie.com

Сильні морози, що лютували впродовж кількох останніх тижнів, відзначились не лише на самопочутті окремих людей, але й неабияк вдарили по їх кишенях. За підрахунками фахівців, у цей період майже вдвічі зросло споживання газу. Із настанням холодних днів населення почало все більше звертати увагу на якість “блакитного палива”. Багато мешканців нашого району вважають, що до газу, який постачають до наших осель, щось домішують. Одні стверджують, що опалюють безперестанку свої будинки чи квартири, але бажаної тепловіддачі так і не отримують, інші нарікають на те, що їм значно більше часу доводиться витрачати на приготування їжі... Горить, але чомусь не гріє. Полум’я дивне - не голубе, а жовте... Споживачі, особливо із сільської місцевості, вважають, що через неякісний газ швидко виходять із ладу імпортні котли, які дуже чутливі до різних домішок. Виявляється, ця проблема не нова. Неякісне “блакитне паливо” подають у наші оселі роками.

При цьому газові лічильники справно нараховують куб за кубом. Якщо у Західній Європі газ доводять до потрібного стану спеціальною очисткою, то в Україні його не чистять. Лічильники враховують лише об’єм, а не якість, тому населення платить за брудний газ, який ледь горить стільки, скільки коштує газ найвищої категорії.

Європа проблему з неякісним газом давно вирішила на користь споживачів. Постачальник газу відправляє споживачу детальний рахунок, у якому зазначена спожита кількість газу в кубічних метрах, і теплота згоряння. І це разом визначає кількість і якість спожитого газу, за який треба заплатити.

Отже, чи насправді причина саме в якості блакитного палива, і, якщо це так, то що могло стати причиною такого різкого її погіршення.

Відповідь на таке нелегке і водночас дуже актуальне запитання кореспонденти «Галицького слова» шукали в стінах Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Тут на базі Науково-дослідного інституту нафтогазової енергетики та екології працює відповідна лабораторія. Як з’ясувалося, молоді науковці вишу винайшли спеціальний прилад, за допомогою якого можна визначити склад блакитного палива, а також зробити конкретний висновок - якісний газ чи ні.

Гроші - на вітер

Контролювати якість газу, вважають науковці, мають мати можливість не лише постачальники, але й споживачі, і в основному для того, щоб чітко розуміти, за що вони платять гроші. Кандидат технічних наук, директор Науково-дослідного інституту нафтогазової енергетики та екології Максим Карпаш каже, що засоби вимірювання якості газу є тільки в того, хто його постачає: «В нашій області це ПАТ «Івано-Франківськгаз» і УМГ «Прикарпаттрансгаз». Вони можуть раз на місяць чи тиждень провести дослідження, виставити в Інтернет якісь протоколи, але ж насправді - це ні про що не говорить…». 

Більшість країн Європи практикують продаж блакитного палива не лише за його об’ємом, але й за якістю, відповідно до того, як продають нині бензин. Однак у нашій державі це питання врегульовано лише теоретично: де-юре, торік набув чинності відповідний документ, котрий передбачає розрахунок зі споживачами газу і за його об’ємом, і за його якістю; де-факто, до впровадження цієї практики українцям ще далеко. Головна причина, припускають фахівці, відсутність спеціалізованого обладнання. 

7600 кілокалорій (ккал) на метр кубічний - таку кількість тепла віддає газ в Україні, а за європейськими стандартами - це паливо низької якості. За кордоном газ продають в мегаджоулях (МДж), а не в метрах кубічних, - розповідає Максим Карпаш, - і «найгіршим» газом там прийнято вважати такий, теплота згорання якого сягає 8400 ккал, середні показники - це 9000 ккал. І в будь-якому випадку, звісно ж, ціна газу має бути пропорційною до його якості…    

Іванофранківці створили прилад для вимірювання якості газу

Обґрунтувавши важливість формування ціни на газ за його якісними показниками і вивчивши ситуацію в Україні, у наукових колах почали говорити про створення більш доступного приладу для вимірювання якості блакитного палива, мовляв, ті засоби, якими послуговуються в установах газопостачання, надто дорогі і не годяться для більш широкого застосування. Якість газу вимірюють за допомогою калориметру, що визначає кількість виділеного тепла, або за допомогою точнішого приладу - хроматографа, який дозволяє уже визначити точний склад речовини.

До жодного з цих приладів споживач не має доступу, тому, зваживши це, команда молодих науковців ІФНТУНГ (6 осіб) створила новий дослідний взірець вимірювання якості газу. Його аналоги вже є у світі, однак до серійного використання жоден із них ще не доведений.

Власне над цим, наразі, і працюють дослідники. А ще мають на меті отримати патенти на винахід в Росії та Європі, у нашій державі - вже отримали. Хлопці зізнаються, що патентувати таку річ, не знаючи, чи будуть її в тебе купляти, відносно дорого.

Лабораторний зразок цього приладу вже розроблено. Його призначення - споживачі великих об?ємів газу. І якщо запустити такий засіб у серійне виробництво, то придбати його можна буде в середньому за 30 тис. грн, що для комунального підприємства не так уже й дорого. 

Українські постачальники газу, наразі, не зацікавлені у використанні створеного приладу. Більше інтересу він викликає у споживачів.

Логічно. Та попри це, наукові розробки, які тривали 2008-2010 рр., профінансувала Україна, а вже створення комерційного проекту фінансують американські програми.

Якщо не газ, то що?

Всі підозри, які виникають у людей щодо низької якості блакитного палива, зовсім не свідчать про те, що якісний газ на Прикарпаття не постачають, - переконує директор Нафтогазового науково-технологічного парку Ігор Рибіцький, - це може означати, що українське законодавство дозволяє її (якість) понижувати. Самі ж способи залежать уже від постачальника. 

Найпростіше, кажуть науковці, додати до природного газу більше азоту. Азот - інертний газ, він не вступає в реакцію з іншими речовинами, і виявити його вміст практично неможливо. А найцікавіше те, що відповідно до наших нормативних документів вміст азоту в природному газі не регламентується.

За допомогою нового обладнання молоді науковці в різні пори року досліджували газ, який нам постачають. І з’ясували, що в переважній більшості теплота згорання газу відповідає всім нормативним документам, але протягом доби вона може відрізнятися в межах 10% (це багато). Газ нижчої якості науковці досліджували взимку, вдень, якраз коли збільшується його споживання. І цікаво, що якраз в зимову пору року дослідники виявили підвищений вміст у газі азоту, в деяких точках цей показник сягав 3%. І якщо наше законодавство вміст азоту у газі не регламентує, то у Європі він не повинен перевищувати 0,5%.

Особливістю нашого регіону є ще й те, що ми споживаємо газ із різних родовищ, тому протягом доби можемо отримувати паливо з різними властивостями і відповідно різної якості. Взимку на параметри якості блакитного палива впливає і його відбір зі сховищ, де в період сильних морозів міститься багато вологи. Недосконалість систем осушування під час його транспортування зумовлює те, що в трубопровід певним чином потрапляє рідина, яка конденсується і теплота згорання газу відповідно зменшується.   

Як у домашніх умовах можна оцінити якість газу?

На жаль, у домашніх умовах оцінити якість газу практично неможливо, можна хіба що зробити незначні припущення. Скажімо, порівняти час приготування їжі на газовій плиті або ж відчути, як змінюється температура в кімнаті, що малоймовірно. Багато насправді може нам розповісти колір палива. Як відомо, газ має горіти чистим блакитним полум’ям. То ж помаранчеві або жовті язики - показник, який на око можна побачити. Перш ніж робити конкретні висновки, фахівці радять переконатися і в тому, чи правильно у вашій оселі встановлене і налаштоване газове обладнання.    

За низьку якість газу відшкодовують збитки!

Якщо ж ви запідозрили, що до вашої оселі постачають газ не належної якості, то можна поскаржитися до газопостачальника чи до регіонального відділення Держспоживстандарту, і теоретично вам мали б відшкодувати збитки! Перевірка якості газу проводиться відповідно до умов ГОСТ 5542-87 «Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия». Порядок відшкодування збитків, завданих споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством

Правил надання населенню послуг з газопостачання відбувається таким чином: споживач письмово заявляє про відхилення параметрів якості газу, які потім досліджує спеціальна служба. Якщо ж паливо й справді не відповідає встановленим нормативам, виконання цих робіт (перевірки) оплачує газопостачальне підприємство, але якщо буде встановлено якісні показники газу, зміліє гаманець у самого ж споживача! Коштують такі дослідження не мало й не багато - 300-400 грн. І гарантії про те, що якість газу буде досліджено об’єктивно - ніякої. Хто ж тоді наважиться поскаржитись? Запитання, мабуть, риторичне.

Правда, відповідно до порядку відшкодування збитків, якщо параметри якості газу все-таки відхилено від встановленої нормативними документами величини, газопостачальне підприємство здійснює перерахунок розміру плати за газопостачання за період від дня подання заяви споживачем до дня, коли газопостачальник відновив параметри якості газу. І в разі незгоди споживача з результатами перевірки він має право для врегулювання цього питання звернутися до суду.

Отож, якісний газ у наших оселях чи ні, переконатися, на жаль, дуже важко. Тому доведеться споживати те паливо, яке нам сьогодні пропонують газопостачальники. Доки? Та, мабуть, доти, доки українське законодавство не буде врегульоване належним чином і доки кожен із нас не матиме можливості контролювати якість блакитного палива за допомогою спеціальних служб чи приладів. Аж тоді ми зможемо сказати, що платимо гроші за газ.